«Ніхто, крім нашого солдата, не наближає мир у нашому розумінні». Російські ЗМІ про Україну

Шовіністичний телеканал «Царьград» стверджує, що «Україну вже розділили» і «пояснює в деталях», «хто і що отримає в результаті». «Україна перетворюється на територію, що складається з трьох зон», - заявляє путінський телеканал і підкреслює, що це такий «прекрасний варіант, на який можуть погодитися в тому числі і США»...

«Що ж дістанеться самій Україні?»

«Царьград» акцентує увагу на заяві свого засновника – російського «православного мільярдера» Костянтина Малофєєва, який стверджує, що варіант про «Україну з трьох зон» – «власне, найреалістичніший сценарій».

«Російська зона – це Новоросія і Київ, західна зона – області, які відійдуть Угорщині та Польщі, і, нарешті, демілітаризована зона – це Україна. Від Житомира до Рівного. Цей варіант влаштує навіть Зеленського. Адже він нещодавно підтвердив, що вважатиме своєю перемогою будь-який результат, за якого Україна збереже незалежність», – підкреслює «Царьград».

І діловито, з вагами і лінійкою в руках, продовжує: «Отже, до Росії, крім Криму і чотирьох конституційних регіонів, повинні увійти ще як мінімум 10 областей Новоросії і Центральної України: Київ (і область), Одеська, Миколаївська, Дніпропетровська, Харківська, Сумська, Чернігівська, Полтавська, Кіровоградська, Черкаська області. Це найбільш промислово розвинена частина країни. Виробничі ланцюжки сотень підприємств замкнуті один на одному. Харків - науковий центр України, Дніпропетровськ - машинобудівний. Одеса і Миколаїв необхідні, щоб контролювати море. Без портів Україна перетвориться для Заходу на валізу без ручки, адже тоді зникне головний сенс життя цього «геополітичного невдахи» - бути тараном проти Росії. До того ж у Миколаївській області розташована стратегічно важлива Південно-Українська АЕС потужністю 1000 МВт».

«А чи змиримося ми, знаючи, що солдати НАТО стоять в областях Центральної України і дивляться на нас через приціл? Зрозуміло, що ні. До того ж ці території мають величезний економічний потенціал і освоювалися нашими предками. Зокрема, Чернігівська та Сумська області мають родовища газу (близько 30 млрд кубометрів), багаті кварцитами та вуглеводнями. Черкаська, Кіровоградська та Полтавська області - житниця України з потенціалом виробництва 20-25 млн тонн зерна щорічно. Отже, регіони Центральної України теж повинні відійти Росії: і з військових, і з геополітичних, і з культурних, і з історичних, і з економічних причин», - продовжує ділити Україну «Царьград».

Отже, коротко, як все зважено і виміряно: «Росія, взявши під контроль Новоросію і центр країни, отримує: 280 142 км² землі; мінімум 10 млн осіб; регіони генерують близько 60-70% ВВП України (до конфлікту - близько $100 млрд)».

Ах, так, «що ж отримає Захід?», згадує «Царьград» і перераховує «те, що залишилося»: «На Чернівецьку область претендує Румунія, а ще Бухарест вважає своєю частину Одеської області... Варшава, не соромлячись, демонструє карти, де до складу Польщі входить не тільки Львівська область, а й Тернопільська, Івано-Франківська, Волинська, Чернівецька, Рівненська, Житомирська, Хмельницька, Вінницька та Закарпатська. Поляки давно хочуть отримати частину того, що сьогодні називається Україною...».

Загалом, заспокоює «Царгород», «приєднавши частину земель колишньої України, країни ЄС отримають: близько 106 000 кв. км території; 5-6 млн осіб; економічний потенціал до $30 млрд ВВП; карпатські курорти; Бурштинську ГРЕС».

Нарешті, «Царьград» підійшов до «ключового питання: що ж дістанеться самій Україні?».

«Не випадково, мабуть, днями Зеленський заявив, що перемогою він вважатиме «незалежність країни». Не проблема - адже він не уточнив, в яких кордонах. Є непоганий варіант: Вінницька, Хмельницька, Житомирська, Рівненська області. Ці чотири регіони і можуть стати тією самою демілітаризованою зоною... Прекрасний варіант, на який можуть погодитися в тому числі і США. Трамп, з огляду на його медіаресурси, зуміє продати такий варіант перемоги своїм виборцям. Мовляв, Путін хотів все, але отримав лише частину. Про те, наскільки великим є цей шматок пирога, американці, швидше за все, навіть не дізнаються», - цинічно міркує «Царьград».

І знову поблажливо заспокоює: «Україна отримає в принципі чимало. Територію, яка більша за Сербію або ту ж Угорщину. І не можна сказати, що її пустять по світу без засобів до існування. У чотирьох областях є високий сільгосппотенціал, корисні копалини (родовища бурштину, титанові руди), лісові ресурси, а в Хмельницькій і Рівненській областях - ще й АЕС, енергію яких можна вигідно продавати в ЄС».

«І з цією незалежною «європейською республікою», з якої вирвано отруйне жало русофобії, можна буде мати справу», - з полегшенням зітхає кремлівський телеканал.

«Заперечення військово-польових реалій»

В «Парламентской газете» якийсь Борис Подопригора – «член експертно-аналітичної ради при комітеті Держдуми РФ у справах СНД, євразійської інтеграції та співвітчизників» – розмірковує, як «найбільш тривожно, хоча і парадоксально, виглядають ключові підходи Заходу» .

«По-перше, ігнорування нашого права на безпеку при гарантіях такого ж права для Європи, отже, для України. Нам з дитячою безпосередністю кажуть, що Росія в таких гарантіях не потребує, бо їй ніхто не загрожує. Посилання на історію відкидаються з порога, оскільки історичні інтерпретації, на думку західних співрозмовників, служать виправданням будь-якому політичному курсу. І крапка. По-друге, заперечення військово-польових реалій. Незалежно від перебігу бойових дій від нас вимагають, по суті, здатися, у всякому разі повернути Україні всі території, які ми контролюємо. З характерним розшифруванням: головне - кому юридично належить та чи інша територія, а не те, ким себе вважає населення, що проживає на ній... По-третє, над польовою динамікою превалює інформаційна війна. Часто в гротескній подачі: все, що виходить від нас, - це пропаганда, покликана, наприклад, приховати геноцид українських дітей або їх викрадення. Зате Захід, як він вважає, знає правду і диктує «правильний порядок денний» - геополітичний і локальний. В інтерпретаціях власне Києва аналітика відсутня взагалі: те, що від них виходить, ближче до миттєвих гасел з пропагандистських листівок», - гне кремлівську лінію Подопригора.

«Позиція Вашингтона, зрозуміло, в цілому загальнозахідна, але з нюансами. Тому Аляска - знаковий маркер нинішньої фази російсько-американських відносин. Ось що в підсумку: демократи, які набирають електоральну вагу, виступають за беззастережну єдність Заходу. Більша частина республіканців - за підтримку України, але за рахунок Європи і без ризику розв'язати третю світову. Над нинішнім господарем Білого дому висить «тягар» дискредитованого США «афганського втечі Байдена» (словесний штамп Трампа). Поразка Києва буде розглядатися в одному ряду з Афганістаном 2022 року і за подальшою аналогією - Іраном 1979 року... У сказаному полягає основний мотив американської допомоги Києву», - запевняє Подопригора.

«Тому підхід Вашингтона до конфлікту навколо України в спрощеному вигляді виглядає так: «Ми, виходячи з найкращих намірів, організуємо діалог між сторонами. Решта - справа самих сторін». Поки що всі переговори із Заходом підтвердили лише намір їх продовжити. Договірний підсумок - ні про що. Тож ніхто, крім нашого солдата під Красноармійськом (Покровськом), не наближає мир у нашому розумінні», - підсумовує кремлівський «експерт».

«Атлантизація України»

Один з головних рупорів кремлівської пропаганди - РІА «Новости» - опублікував статтю під заголовком «Все тільки починається: Мерц розгадав таємний план Путіна».

«Фрідріх Мерц розбушувався: останнім часом його заяви про Володимира Путіна і Росію стають все більш і більш різкими. Після того як тиждень тому німецький канцлер назвав президента Росії «можливо, найнебезпечнішим військовим злочинцем нашого часу», йому, здавалося б, вже складно буде піднятися на нові висоти. Але немає нічого неможливого для того, хто шукає, - і ось вчора Мерц повідомив про свою переконаність у тому, що «все вказує на те, що імперіалістичні плани Путіна не закінчаться завоюванням України, а тільки почнуться з нього», - вступають «Новости».

І продовжують: «Хоча всього за чотири місяці свого канцлерства Мерц вже наговорив стільки, скільки його попередник Шольц не видав за три роки, сам термін «імперіалізм» стосовно Путіна і Росії почав використовувати все-таки попередній канцлер. Мерц тут вторинний, як і в повторенні тверджень Шольца про те, що Путін боїться свободи і демократії, яку уособлює Україна».

При цьому «Новости» підкреслюють, що «у Мерца все виходить ще страшніше: «Це не просто територіальна війна проти України. Путін не відчуває загрози з боку НАТО. Він просто відчуває загрозу від сили демократії, свободи. Ось чому він не хоче мати це поруч із собою».

«Тобто, на думку Мерца, виходить, що Росія збирається завоювати Україну, а потім взятися за Європу, в якій процвітають демократія і свобода, нестерпні для кремлівського правителя. Тому поки що Путін намагається «дестабілізувати європейські демократії», а потім вже точно піде на Захід - згідно зі своїм імперіалістичним планом», - «розшифровують» «Новости».

«Дійсно, куди вже серйозніше: Захід включив Прибалтику в ЄС і НАТО, намагається затягнути туди ж Україну і Молдову, зберігає плани на Грузію, обхажує Вірменію, а відновлювати СРСР збирається імперіаліст Путін!.. Жахливі імперіалісти, душителі свободи - що з них взяти, крім України?.. Якщо припустити, що Мерц щирий, то виходить, що він пророкує ядерну війну в разі невдачі спроб Заходу утримати Україну під своїм контролем. Адже що виходить, якщо слідувати його логіці? Після падіння України (в її нинішньому вигляді - як васала Заходу) Росія нападе на Прибалтику. Тобто почне війну з НАТО, провокуючи вступ у війну США. До чого призведе війна двох ядерних наддержав на території Європи? Правильно, до ядерного конфлікту, масштаб якого може бути від локального до європейського, а то й світового. Виходить, у прагненні повернути собі Прибалтику Росія розв'яже ядерну війну? Хтось дійсно вірить у це?», - з ясним поглядом запитують кремлівські «Новости».

«Ні. І в Берліні це прекрасно знають. Росія не збирається нападати на країни НАТО, навіть розуміючи всю умовність статті п'ятої статуту альянсу, - суворо підкреслюють «Новини». - Між Україною і Прибалтикою є принципова різниця: вступ Прибалтійських країн до альянсу вже відбувся, а вступ України до НАТО ще можна запобігти. Так, Росію не влаштовує атлантизація Прибалтики, хоча вона може з цим змиритися».

«Але атлантизація України в принципі несумісна з існуванням Росії як великої держави. Цю банальність навіть якось ніяково весь час повторювати, але замість визнання очевидного ми знову і знову чуємо у відповідь звинувачення в імперіалізмі і вигадки про наш страх перед свободою і демократією», - підкреслює кремлівський рупор.

«Якщо обставини складуться так...»

Газета «Взгляд» спробувала розповісти, «чому Зеленському легше віддати Донбас, ніж скасувати русофобію». 

«Якщо за допомогою дипломатії главу майданного режиму Володимира Зеленського переконають відмовитися від контрольованої Києвом частини Донбасу, то можна спрогнозувати, які наративи запустить українська пропаганда. Ципсошники будуть писати, що Донбас – зруйнований край, на відновлення якого будуть потрібні мільярди доларів, це непосильним тягарем ляже на економіку України. Почнуть впроваджувати в масову свідомість гасло: «Донбас – це шматок степу, який не вартий життя наших хлопців». Українська пропаганда буде створювати образ валізи без ручки і хвалити Зеленського за те, що у нього вистачило політичної мудрості відмовитися від зайвого вантажу», - турбується ще одна прокремлівська газета.

«Знайдуться українські військові, які запитають: «А за що ж тоді ми боролися всі ці роки? Якщо Донбас не потрібен, чому не можна було його віддати в 2022-му?». На це у пропагандистів і політиків буде готова відповідь. Вони звинуватять Захід, який не допомагав Україні достатньо старанно, тому довелося йти на угоду з Росією», - додає газета, підкреслюючи, що «українським журналістам і блогерам не вперше дискредитувати Донбас».

«Наприкінці дев'яностих і всі нульові роки українські ЗМІ створювали негативний образ краю. Вони стверджували, що це дотаційний регіон, вугільну промисловість якого підтримують податки з усієї України. При цьому донецька і луганська земля населені переважно вічно п'яними гопниками», - відверто бреше «Взгляд».

І ллє кремлівські сльози: «Українські бойовики в 2014-2015 роках в містах Донбасу поводилися як окупанти – саме тому, що не вважали тутешніх людей рівними собі. Помаранчева пропаганда задовго до 2014 року відрізала край від України, демонізувавши його жителів і знецінивши його багатства. Тому ЗЕ-пропагандистам не треба нічого вигадувати – перероблять старі наративи про непотрібність Донбасу. Ці інформаційні зерна впадуть на давно підготовлений ґрунт суспільної свідомості українців».

«Складніше для ЗЕ-команди буде скасувати правові норми, які узаконили русофобію. Якщо уявити майданний режим у вигляді карткового будиночка, то його основою будуть дві карти. Перша – обіцянка щасливого життя в європейському раю. Друга – русофобія... Сьогодні русофобія в Україні не тільки закріплена законодавчо, але й стала частиною світогляду чималої частини суспільства. І цим людям Зеленському буде неможливо пояснити скасування антиросійських законів, якщо обставини складуться так, що їх доведеться скасовувати. Але що більш важливо, Росію і проросійськи налаштованих громадян не можна буде використовувати як ворогів, яких можна звинуватити у всіх нещастях України. А русофобію не можна буде експлуатувати як базовий елемент ідеології. Якщо одну карту з основи витягнути, картковий будиночок, швидше за все, завалиться», - запевняє «Взгляд».

«Але навіть якщо майданний режим встоїть і зовні збережеться, то без антиросійського і антиросійського елемента зміст у нього буде інший. Без збройного протистояння з ЛДНР або Росією, без законодавчо закріпленої русофобії він трансформується в щось інше... Але Зеленському в політикумі цієї України місця вже не буде, він ніколи не буде сприйматися українцями як президент, при якому може бути спокійне життя. Тому Зеленський швидше відмовиться від Донбасу, ніж погодиться скасувати русофобські закони», - чи то сподівається, чи то побоюється «Взгляд».